Пн-Пт з 09:00 до 18:00
Без світла, як і без води неможливе життя. Саме тому наші предки селилися вздовж берегів річок або по берегам великих водойм — озер, морів, океанів. І з найдавніших часів людина намагалася продовжити світовий день — палили вогнища, з часом навчилися робити смолоскипи й ним освічувати свої житла — спочатку печери та примітивні мазанки, потім замки та палаци. Пізніше людина навчилася освітлювати свої помешкання лампами, каганцями — спочатку в якійсь примітивній посудині, потім вже у спеціальній було налито жир, масло й опущено натуральне волокно — гніт, котрі хоч і кіптявили, але все є таки дарували хоча б якесь світло. Проблема освітлення стояла завжди, і з часом людина навчилася виготовляти свічки з бджолиного воску, саме вони на довгий час стали основним джерелом світла в оселях людини — починаючи від простих хат до палаців, замків та храмів Божих. Свічки були різної якості, різного призначення, різної товщини — все це впливало і на ціну, і на те, наскільки яскраво та довго вони горять. З появою свічок з’являються і підсвічники — підставки під них. Оскільки джерело світла, свічки — це відкритий вогонь, то і до його підставки, підсвічника були певні вимоги.
До появи ламп та підсвічників перенести вогонь, а тим більше вогонь для освітлення з місця на місце, було досить проблематичним, і навіть небезпечним — один Бог знає, скільки загинуло людей та згоріло домівок при такій, здавалося б, нехитрій операції, коли вогонь переносили або смолоскипами, або у якійсь посудині… Лампи, в порівнянні зі свічками також були досить небезпечні — могла вилитися олива чи жир, в котрих горів гніт і також спричинити пожежу. Тому свічки у свій час були дійсно революційним винаходом у справі освітлення. Відповідно до підсвічників була прикута увага — вони мали бути зручними, надійними та безпечними. А ще вони мали бути такими, щоб їх було легко переносити з місця на місце. Коли з’явилося газове, а пізніше електричне освітлення, ера підсвічників здавалося б мала відійти у минуле, але цього не сталося. По-перше, світло деколи зникає, і свічки найкращий та найбезпечніший спосіб освітити оселю. І по-друге, свічки, їх запах, легке мерехтіння створюють таку атмосферу, котра змушує наші серця скоріше битися, або навпаки, навіває такий спокій та умиротворення, що людство так і не змогло відмовитися від свічок. А відповідно і від підсвічників.
Звичайно що варто! Підсвічник — це не просто інтер’єрна прикраса, а це ще досить функціональна річ, котра у сучасних реаліях може дійсно стати у пригоді та бути незамінною.
Сучасна індустрія пропонує по-справжньому велетенський вибір підсвічників. Від мініатюрних крихіток на одну свічку, до цілих великих платформ, розрахованих на величезні товсті свічки. Взагалі підсвічники можна поділити наступним чином:
Підсвічник пройшов довгий шлях, від найпростіших примітивних виробів з глини, пізніше з металу, лаконічних та красивих готичних виробів, до вишуканих витворів мистецтва в епоху Ренесансу, коли виготовлення, розроблення та оздоблення підсвічників взяли у свої руки митці. Ось саме вони зробили підсвічники не просто повсякденними предметами ужитку, а красивими речами, котрі роблять оселю приємнішою, приносять задоволення. Завдячуючи їм, зараз ми милуємося багаторіжковими канделябрами, котрі у ті далекі часи були спроможні освітити величезні бальні зали та височенні вітальні замків.
Прості — як правило, це підсвічники, розраховані на освітлення, чи створення романтичної атмосфери під час вечері, тому вони часто будуть маленькі, на одну свічку, рідко на дві. Історично, такі підсвічники використовувалися у спальнях, коли людина йшла з однієї кімнати, чи частини помешкання в іншу. Тому часто такі підсвічники мають широку основу з ручкою для зручності. Сучасні одинарні підсвічники — це досить цікаві аксесуари. Можуть бути класичними — те, що подекуди називають канделябр на одну свічку. А можуть бути фантазійними — коли свічка залита в сам підсвічник. До речі, це не просто модно, це тренд останні років тридцять! Чому? Це красиво і дуже незвично, а ще це милий і незвичний подарунок, для тих випадків, коли хочеться просто когось потішити красивою дрібничкою. Вони бувають дуже різних форм — метелики, квіточки, сердечка, ангелочки, ялинки. Можуть бути залитими у цілі квіткові бочечки, можуть мати класичну виту форму. Їх перевага в тому, ви можете, за бажанням, самостійно залити нову, яку самі забажаєте, коли поміщена в них свічка згорить. А можете звернутися до майстра-професіонала, і вже він виконає усі ваші забаганки. А ще вони різняться розмірами — від малесеньких до величеньких. Досить красиво та довершено будуть дивитися у парі, або в комбінації декількох з однаковим дизайном, але різних розмірів. Тобто абсолютно на будь-який смак та гаманець!
Канделябри — дуже красива та вишукана категорія. Якщо просто підсвічники досить демократичні, то ці вже досить вимогливі. Прості не займають багато місця, їх легко переставити та поміняти з іншими інтер’єрними прикрасами, в порівнянні з канделябрами досить лаконічні та скромні. Канделябри — це вже справжні велетні, котрі потребують постійного місця перебування, так би мовити, «прописки». Вони помітні, тому часто стають акцентом в тому приміщенні, де знаходяться, тому при покупці варто враховувати ці моменти. Матимуть гарний вигляд парні канделябри, особливо коли їх вдало вписали в загальну картину кімнати. Наприклад на камінній поличні, разом з годинником, шкатулкою та фоторамкою — якщо всі ці речі підібрано в одній стилістиці, вони повністю «зроблять» кімнату — вітальню чи спальню, додадуть їй романтики та таємничості, вишуканості та шику.
