Пн-Пт з 09:00 до 18:00
Ми звикли, що ікони — це або пара, зазвичай весільна, або ікона Ангела Хранителя чи Архістратига Михаїла, ну або Миколая Чудотворця — як правило на цьому усе, максимум, що ще може бути — Пантелеймона Цілителя. Ось такі ікони нам дарують, такими найчастіше віруючі прикрашають свої оселі. Ось так зовсім мало ікон, котрі найчастіше купляють та розміщають у своїх оселях люди. Але якщо подивитися тільки на реальну кількість шанованих ікон Пресвятої Богородиці — їх понад п'ять тисяч (5 000)! Те саме стосується і святих прославлених Церквою за весь час Її існування — близько п'яти тисяч! Потрібно розуміти, що коли відбувається прославлення у лику святих, то відповідно до вимог та канонів іконопису пишеться ікона святого — вона може відображати сцени із життя, подвиг, особливі дари Божі, котрі мав святий. Тобто у Церкві є близько 10 000 тисяч (десяти) ікон! Це просто неймовірно! Часто віруючі люди, або просто люди, котрі захоплюються красою іконопису, поступово починають «збирати» цікаві та незвичні ікони. Тому ікони вже давно стали частиною наших осель, і декому без них важко уявити свій інтер’єр та домівку загалом. Їх розміщують у домівках, на них покладають надію та сподівання, вони свідчать про віру. Часто ікони складають так званий «куточок»: тобто особливу поличку, на котрій їх розміщено, там можуть бути як вінчальні пари, так і подаровані ікони, привезені з якихось паломницьких поїздок, ікони, куплені на знак чи в пам’ять про якусь особливу подію в житті. Окрім цього, там само часто поміщають і Розп’яття, котре традиційно має бути присутнє в домівці кожного віруючого — як православного, так і католика.
В принципі не існує якихось обмежень чи спеціальних вказівок щодо, так скажімо, тематики. Це можуть бути ікони улюблених святих, Ангела Хранителя, Трійці, триптихи, диптихи або навіть так звані сімейні ікони. Це окремий, цікавий вид ікони. Як правило, на них одночасно знаходиться декілька зображень: це можуть бути ікони Пресвятої Богородиці (при чому не одна, і не дві), особливо шанованих святих, Святого Сімейства, чудотворців та цілителів — Миколая, Пантелеймона, Спиридона. Часто такі ікони називають іконостас — по наповненню це так, хоча по конструкції звичайно що ні. Такі великі ікони зручно розміщувати на стіні — вони дуже красиво виглядають та однозначно стануть окрасою вашої кімнати. Триптихи та диптихи — одні з найбільш популярних, по-іншому їх ще називають складні — вони дійсно складаються, часто такі ікони віруючі беруть із собою у мандрівок. Окрім того, це найпопулярніші ікони для кабінетів — відносно невеликі, вони красиво виглядають на робочому столі та неперевершено доповнять будь-який інтер’єр. Ще у вигляді триптихів традиційно виготовляються ікони для автомобілістів — це також одна з найбільш популярних та запитуваних категорій. Адже наше життя — це не просто фізіологічна цінність, а ми — цілий всесвіт для наших рідних та близьких! Тому іконки у машині для багатьох — не вимога часу чи мода, а дійсно поклик серця та необхідність. Існує ще одна форма красивої настільної ікони — часто це вишукані ажурні вироби з срібла чи золота у вигляді або яйця, або купола в яких заключено саме зображення — Богородиці чи когось зі святих.
Це якщо мова йде про православні, або загальношановані ікони, адже є багато ікон та святих, котрі однаково шануються як православними, так і католиками. Але є певні категорії серед ікон притаманні лише католицизму. Ось декілька прикладів: ікони-пам’ятки Першої Сповіді та Причастя. Якщо у православ’ї діточок причащають від хрестин, то в католицизмі інша традиція, і перше Причастя діточки отримують після першої сповіді, уже у більш свідомому віці. Тобто це ціла подія у духовному житті як дитини, так і її найближчих родичів — батьків, бабусь-дідусів, братів та сестричок. Тому така красива пам’ятна ікона буде не просто нагадувати про цей урочистий день, але і спонукати до дійсно християнського та духовного життя.
Побутує думка, що Розп’яття має бути лише в храмі, але це зовсім не так. Розп’яття — це не просто символ Хресних мук та смерті Спасителя, але нагадування про те, через що Він пройшов заради нашого спасіння, та про те що Він переміг смерть і Воскрес. Саме тому, цей символ має бути в оселях віруючих людей — це взірець та вказівник на шляху духовного зростання віруючих.
Коли можна подарувати ікону і чи взагалі варто це робити? Часто таке питання виникає при пошуку дорогого, красивого та визначного подарунка. Для того, щоб не помилитися і зробити вірний вибір, слід дати відповідь на декілька питань: це віруюча людина? Чи може людина, яка шукає Бога? Якщо так, то ікону однозначно не просто можна, але й потрібно дарувати. Якщо це людина, котра має сумніви — також можна подарувати, такій людині ікона буде сяяти своєю святістю і допоможе визначитися. У випадку якщо ви маєте справу з колекціонером, котрий шанобливо ставитися до ікон — також сміливо даруйте! А от атеїсту, або відверто невіруючій людині — напевне все ж таки краще утриматися, адже ікона для таких людей може стати справжньою спокусою і не тільки не привести до Бога, але остаточно відвернути від нього.
Дорослій людині можна подарити іменну ікону, ікону в автомобіль, триптих чи диптих — на ваш розсуд. Якщо це молода сім’я — придивіться до іконостасів, або подаруйте красиву Тайну Вечерю у вигляд триптиха.
Для дитини пропонуються зворушливі ікони Ангела Хранителя, хоча така як подарунок може розчулити й жіноче серце. Ікони-нагадування чи привітання з першим Причастя також актуальні.
Якщо людина віруюча — поцікавтеся, може вона хоче мати якусь конкретну ікону й у вас буде шанс потішити її. Те саме актуально і для колекціонера.
Не сумнівайтеся і запитуйте, але пам’ятайте: ікона — це дійсно святиня, а не тільки красивий та вишуканий витвір ювелірного мистецтва, котрий займе почесне місце у вашій домівці чи у домівці когось із ваших близьких!
